Незабутня зустріч
- Бабич В.О.
- 6 бер. 2019 р.
- Читати 2 хв
Навесні, коли тануть сніги і з-під льодової коринки пробиваються перші весняні квіти, ми відзначаємо день народження велета українського слова, знаного у всьому світі Т.Г.Шевченка. Літературні читання, вікторини, урочистості, інсценізації, конкурси на кращого читця-декламатора творів… Ось той неповний перелік заходів вшанування пам’яті Великого Кобзаря. Незвичайна і хвилююча подія відбулася 4 березня 2019 року у Городищенській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. У гості до старшокласників завітав Микола Павлович Лисенко – нащадок Т.Г.Шевченка по лінії брата Йосипа. Микола Павлович народився на Волині. Але б куди не закинула доля людину, її завжди тягне туди, звідки корені. Батьки Миколи вирішили повернутися в рідну Керелівку. На цій священній землі жили прадід і дід Миколи Павловича. Микола на той час – третьокласник. Після закінчення восьми класів вступає до гідромеліоративного технікуму, а згодом до Київського інституту харчових технологій. Працював довгий час на підприємствах Черкас та Києва. Перед виходом на пенсію повернувся знову в село Шевченкове, де проживає і нині. Немає такої людини, яка б не цікавилася, хто вона, звідки її корені? Але, на жаль, не кожен із нас знає свій родовід. Мабуть, достеменно не знаємо ми й родовід великого поета, та завдяки наполегливій праці нащадка М.П.Лисенка маємо можливість дізнатися про славетний рід Шевченків, котрий дав світові поета, який прославив не лише свій рід, а й неньку Україну. Книга «Коріння Шевченкового роду» зібрала понад тисячу імен, серед яких відомі художник Фотій Красицький, письменники Дмитро та Людмила Красицькі, Даниїл Андреєв, академік Людвіг Боярський. 2010 року праця Миколи Лисенка відзначена дипломом Всеукраїнського конкурсу «У нас одне коріння», а в 2013 році книга увійшла до «Книги рекордів України», бо в ній розміщене найбільше генеалогічне дерево роду Шевченка. Цікаві розповіді, презентація книги справили незбутнє враження на школярів, відкрили перед ними нові сторінки життєпису Шевченка. Виявляється, що у родині Шевченка було 10 дітей, а не 6, як нам відомо зі шкільних підручників. Найціннішим подарунком стала книга з автографом Миколи Павловича, подарована до шкільної бібліотеки. Нещодавно на основі книги «Коріння Шевченкового роду» Мирославою Ірванець розроблені методичні рекомендації, якими згодом можуть скористатися учителі-словесники. Великою радістю й відрадою у житті Миколи Павловича є внуки, які кожного літа приїжджають до дідуся у знамените село, щоб подихати свіжим повітрям, пройтися Стежками Великого Кобзаря. А Микола Павлович продовжує працювати над третім виданням книги. Побажаймо йому здоров’я, натхнення і нових цікавих матеріалів. Марія Мельник
